Сайт практикующего медика. Всё про медицину.

Рішення цієї складної задачі вимагає направленого вивчення регуляторних механізмів системи епізоотичного процесу і механізмів динаміки чисельності популяцій основних носіїв і переносників як головних її елементів. У цьому і полягає програмна мета боротьби з чумою в природі. Без належного теоретичного обгрунтування даної проблеми не можна сподіватися на успішне її рішення, якими б ефективними методами боротьби з гризунами і блохами ми не розташовували.Проблема чуми багатьма досягненнями у вивченні зобов’язана вченню академіка Е. Н. Павловського про природну очаговости зоонозів. Тривалий час переважаючим напрямом в дослідженнях були фауністична інвентаризація співчленів біоценозу в природних вогнищах чуми, опис способу життя гризунів і бліх, їх розміщення і динаміки чисельності, збір інформації про прояви епізоотії, вивчення вірулентності штамів, сприйнятливості і інфекційній чутливості гризунів до чуми і так далі Але вже на початку 50х років дослідники почали переходити від емпіричного збору фактів до теоретичного узагальнення. Як указував із цього приводу Ю. М. Ралль, стало очевидним, що польові спостереження і експериментальні дослідження не можуть розкрити поняття епізоотичний процес. Теоретичне узагальнення сприяло виявленню ряду закономірностей в існуванні природних вогнищ чуми, висуненню гіпотез і понять, що визначили на десятки років подальше вивчення проблеми чуми.