Сайт практикующего медика. Всё про медицину.

Використовувалися дипропилуксусная кислота у випадках ювенільної форми захворювання або комбінація її з ГАМК у дорослих хворих, мусцимол, імідазол-4-уксусная кислота, вальпроат натрію, L-глутамат і піридоксин. Ізоніазид у поєднанні з піридоксином у високих дозах (приблизно 500—1000 міліграм) ослабили вираженість насильницьких рухів у 5 з 6 хворих, що спостерігалися протягом 4—25 міс. Надалі необхідне проведення контрольованих досліджень з тим, щоб уточнити, чи дійсне лікування диметиламино-этанолом і изониазидом дає достовірний ефект.Серед сучасних методів ведення хворих хворобою Гентінгтона і членів їх сімей лікарська терапія — тільки один з важливих способів лікування. Такими ж важливими є підтримуючі заходи, роз’яснення характеру і прогнозу захворювання у формі, доступній неспеціалістові, і генетичне консультування. Правильна оцінка функціонального стану хворого — важлива лінія напрямної для лікаря, пацієнта і його сім’ї у вирішенні питань працездатності, фінансових і сімейних зобов’язань, звичайного життя і переваги терапії в стаціонарі або в домашніх умовах. Клініка синдрому Туретта полягає в насильницьких рухах або тиках, що мають хронічну течію і що починаються у віці від 2 до 15 років. Це захворювання добре і повно описано в монографії. Характерні м’язові і вокальні тики з хвилеподібною течією, так що вони можуть бути пригнічені вольовим зусиллям хворого або, навпаки, посилюються стресогенними діями. Під час сну вони зникають. Спочатку до тика залучаються очі, голова або особа. Тики у більш ніж 50% хворих виражаються в насильницькому морганні, поворотах голови, здриганням плечей або сіпаннях рук.