Сайт практикующего медика. Всё про медицину.

На початку 50-х років Adams і Foley описали характерні порушення ЕЕГ у хворих з печінковою енцефалопатією. У міру прогрессировавши енцефалопатії невеликі зміни ЕЕГ змінялися пароксизмальними повільними хвилями спочатку в лобових, а потім і центральних областях. З поглибленням коми виникає постійна високовольтна білатерально-синхронна ритміка у всіх відведеннях, включаючи і задні області мозку. Silverman описав розряди псевдо-petit mal і інші форми пароксизмальної активності у хворих з печінковою енцефалопатією. На мою думку, розряди псевдо-petit mal спостерігаються нечасто і виникають тільки на ранніх стадіях печінкового ступора. Інші форми псевдопароксизмальної активності в ЕЕГ спостерігаються частіше. Зміни біоелектричній активності мозку обратимы при успішній терапії і можуть посилюватися при погіршенні стану хворих. З цієї причини динамічна оцінка ЕЕГ забезпечує вельми чутливі показники, які можна використовувати при печінковій енцефалопатії.У 1965 р. Victor описали 27 хворих, у яких розвинулася хронічна енцефалопатія не вильсоновского характеру, пов’язана з патологією печінки. У цих хворих виявлялися різні поєднання деменції, дизартрії, атаксії, пірамідного синдрому і гіперкінезів хореоатетозного характеру. Як клінічна картина, так і патоморфологічні зміни, включаючи появу в мозку кліток Опальського, були схожі з такими при хворобі Вільсона. У хворих з придбаною гепатоцеребральной дегенерацією були відсутні в сімейному анамнезі патологія печінки і мозку, кільце Кайзера—флейшера і характерні для хвороби Вільсона порушення обміну міді.