Сайт практикующего медика. Всё про медицину.

При важкому перебігу ДДМДПМ, із загрозою для життя хворого допустиме можливе обмеження зростання хворого. Крім того, азатиоприн і циклофосфамид можуть впливати на гонадну функцію.Початок терапії і подальше зниження дози Преднізону і інших препаратів здійснюється так само, як при лікуванні міастенії, з тим тільки відмінністю, що погіршення стану на початку терапевтичного курсу, що виникає деколи при міастенії, не спостерігається. При ДДМДПМ дози регулюють відповідно до показників м’язової сили. Крім того, підвищення рівня м’язових ферментів в сироватці крові указує на продовження розпаду м’язових волокон. Підвищення рівня м’язових ферментів в сироватці крові вважається за єдиного передвісника загострення процесу. Причому невелике підвищення цього показника на тлі зниження дози препаратів не обов’язково свідчить про необхідність негайно збільшувати дозу, навіть якщо спостерігається деяке зниження м’язової сили (необхідність в цьому виникає при значному зменшенні сили). Слідує поддержизвать ту ж дозу препарату. При цьому через декілька тижнів часто наголошується повернення показників концентрації м’язових ферментів в сироватці крові і клінічного стану до колишнього рівня і їх подальше поліпшення. Через 4—8 нед стабілізації стану можна обережно продовжити зниження дози препаратів. Якщо ж при збереженні дози 1на тому ж рівні слабкість наростає або її продовження викликає тривогу, дозу препаратів потрібно збільшувати. Як і при міастенії, ми вважаємо за краще припиняти призначення Преднізону хворим до відміни азатиоприна або циклофосфамида. При необхідності продовжити лікування можна давати невеликі дози ліків.