Сайт практикующего медика. Всё про медицину.

Звідси витікає, що збереження і переживання паразита надійніше в тих клітках і тканинах, з якими він входить в метаболічні взаємини, в якій би формі вони не виявлялися. Цим визначається локалізація паразитів в тканинах і клітках, їх тропность, а також шлях евакуації бактерій в зовнішнє середовище. Фізіологічні відправлення (дефекація, сечовипускання, евакуація слизу з відкритих порожнин), евакуація гноїть із зовнішніх покривів — все це пристосовні активні механізми звільнення від непотрібних, а рівно що порушують стабільність організму речовин. Ці механізми в однаковій мірі звільняють організм і від патогенних бактерій. Таких механізмів в тваринному організмі порівняно небагато. От чому спостерігається порівняно невелика різноманітність механізмів передачі, що забезпечують циркуляцію численних видів патогенних мікроорганізмів. Цим також пояснюється і те, що за допомогою одного і того ж механізму, наприклад повітрянокраплинного, передаються такі різноманітні види мікроорганізмів (бактерії, віруси і інші групи мікроорганізмів). Для кров’яних інфекцій найбільш надійним виявився шлях передачі збудника за допомогою членистоногих, паразитуючих на тваринах. Так, на нашу думку, народжується механізм передачі в процесі паралелізму філогенезу в розвитку паразита і господаря, в їх взаєминах.У зв’язку з цим було б помилковим думати, що механізм передачі є чинником, що визначає видові властивості збудника, як указує Л. В. Громашевський (1949, 1962), і тим більше основним чинником в становленні виду патогенних бактерії, як вважають Л. Н. Классовський и В. С. Петров (1970) для збудника чуми.