Сайт практикующего медика. Всё про медицину.

У 1960 р. Logothetis і сотр. опублікували огляд про характер залучення периферичних нервів при макроглобулінемії Вальденстрема. При цьому можуть виникати різні порушення, включаючи дистальну сенсрмоторну поліневропатію, множинну мононевропатію, мононевропатії черепних нервів і синдром кінського хвоста. Починається захворювання звичайно поволі, хоча існують повідомлення про гострий початок, що нагадує синдром Гийена, — Барре.Лікування макроглобулінемії скрутне і часто безуспішно. Було рекомендовано застосування плазмаферезу, особливо при синдромі підвищеної в’язкості крові. Поліневропатія, проте, може не піддаватися цій терапії. Застосовувалися різні цитотоксичні препарати, включаючи хлорамбуцил — 16 міліграм в день, циклофосфамид — 200 міліграм в день і мелфалан — 2 міліграми в день. Часто їх призначають разом з Преднізоном в дозі 40—80 міліграм вдень. Динаміка поліневропатії при цій терапії може бути мінімальною. Для того що б уникнути значної токсичної дії у вигляді тиску функції кісткового мозку, при призначенні цитотоксичних препаратів необхідно часто проводити аналіз крові. Таким чином, для лікування хворих з поліневропатією при макроглобулінемії Вальденстрема за наявності підвищеної в’язкості крові доцільне застосування плазмаферезу.Можна використовувати також цитотоксичні засоби разом з Преднізоном або без нього. У разі недостатньої ефективності одного препарату можна перемкнутися на іншій і вибрати кращий з них.